VK arty

Хто я така ,щоб пройти повз такого тренду ?🎨

Вставляй ПРОМТ👇🏻 в будь як сервіз штучного інтелекту( в мене це був Grok )і отримуй прикольні яскраві картинки ,які точно виділять вас у стрічці ✨

[Reimagine this photo as a funny, intentionally imperfect crayon sketch. Use wobbly pencil-like black contours, naive childlike proportions, rough hand-colored textures, and messy overlapping strokes. The drawing should feel spontaneous, goofy and amateur in a charming way, while still clearly resembling the original photo and preserving its main details.]

Колись цей годинник став непотрібним.

Сьогодні це вже зовсім не той предмет,
яким він був раніше.
Я сміливо можу сказати, що він перетворився на авторський артоб’єкт ,з абсолютно новою формою, характером і сенсом.

І саме такі перетворення мені особливо цікаві✨

якщо у вас є ідея, якої поки що не існує у матеріальному світі, я буду рада допомогти їй набути форми🪐

Це може бути унікальний арт об’єкт для інтер’єру, авторський декор, особливий подарунок, кастомізація улюбленої речі або абсолютно новий проєкт, який ми вигадаємо разом.

Я працюю з різними напрямами та матеріалами:

• створюю авторські роботи в сучасних техніках
• об’ємний і фактурний декор
• працюю з епоксидною смолою
• унікальні прикраси
• кастомізую речі
• постійно досліджую нові способи поєднувати мистецтво, дизайн і матеріал

Тож якщо у вас є предмет, ідея або просто відчуття: «Я хочу щось особливе» — вам точно варто написати мені 𝐕𝐈𝐊𝐓𝐎𝐑𝐈𝐈𝐀 𝐊𝐎𝐌𝐎𝐋𝐎𝐕𝐀| ARTIST🎨 DECOR DESIGNER🪐 🤝🏻

Я відкрита до індивідуальних проєктів, колаборацій і сміливих ідей.

REBIRTH — OBJECT 01

Sometimes, a return doesn’t begin with a decision.
It begins with a meeting.
After a long period when creativity had almost disappeared from my everyday life, I started feeling the need to create again. Not as a way to fill my time, but as something much more instinctive — an inner need I could put aside for a while, but never truly let go of.

And it was during that time that I came across them:
old clocks, left behind on the street by the sea.

I wasn’t looking for them.
And perhaps that’s exactly what made the encounter feel so significant.
I took the clocks with me.

That was the beginning of REBIRTH.

I wasn’t interested in restoring the objects or bringing them back to what they once were. Quite the opposite.
I wanted to preserve the trace of their past while completely changing the direction of their future.

An object that was once made to measure time had, in a way, found itself outside of time.

And my task was not to return it to its original state, but to allow it to exist differently.
For me, this work is about time — not the time measured by the hands of a clock, but the time we experience.

The time that can sometimes feel lost.
The pauses we mistake for endings.
And the return to something that, in reality, never stopped being a part of us.

Once, these clocks were considered useless and left behind on the street.

Now they exist again.

Not as they were.

And perhaps that is what true transformation is:
not restoring the past,
but giving it a new continuation.

REBIRTH — OBJECT 01
My first object after a long pause.

And, perhaps, the beginning of a new chapter✨

Я ВІРЮ,
що все, чого ми щиро бажаємо,
зрештою знаходить нас саме.
Не тоді, коли ми активно шукаємо,
а саме тоді, коли всередині нас уже сформувався запит.
Я дуже довгий час не займалася творчістю.
Не тому, що перестала її любити.
Просто життя на якийсь час повело мене в інші напрямки, а фокус уваги змістився на зовсім інші речі.
Але в якийсь момент я почала все частіше ловити себе на одній простій думці:

«Мені терміново потрібно знову творити»

Знову зануритися в процес, де з нічого поступово народжується щось нове.
І одного вечора я просто пішла до моря.
Без мети й особливого сенсу .
просто, як завжди, кайфонути від заходу сонця.
І побачила його.
Старий викинутий годинник.
Я зупинилася і одразу відчула в ньому не непотрібний предмет, а матеріал для ще неіснуючої ідеї.
Напевно, це можна назвати випадковістю.
Але Мені подобається вірити, що коли ти по-справжньому чогось хочеш, простір навколо тебе починає непомітно підлаштовуватися під твій запит.
Потрібні люди приходять саме тоді, коли ти готовий їх зустріти.
Потрібні двері відчиняються тоді, коли ти нарешті наважуєшся увійти.
А іноді посеред звичайного вечора тобі просто трапляється на очі річ, з якої народжується новий проєкт.
І символічно, що першим об’єктом стали саме вони.
Час.
Той самий час, який я колись ніби втратила для творчості.
Тепер я хочу не просто відновити цей годинник.
Я хочу подарувати йому абсолютно нове життя.
Це буде маленька історія про повернення.
Про час, який насправді ніколи не зникає остаточно.
І про те, що іноді достатньо лише знову почути власний внутрішній запит.
А далі життя саме починає підкидати тобі відповіді.

Could we stop time, even just for a moment?