Спільноти Самодопомоги / Community Self-Help

«Після курсу для мене ніби відкрилося нове вікно».

Ця фраза Анни Павлової, мабуть, найточніше передає те, заради чого ми працюємо з фахівцями, які щодня перебувають поруч із дітьми.

Анна — начальник відділу «Служба освітньої безпеки» управління патрульної поліції в Миколаївській області. Сьогодні офіцери поліції у Миколаєві працюють у 23 школах — поруч із дітьми, педагогами та батьками в реальності повітряних тривог, обстрілів, вимушеного переміщення, втрат, випадків насильства та інших викликів війни.

Анна говорить:

«Поліцейський не замінює професійного психолога, але часто є першим, хто опиняється поруч із дитиною у кризовій ситуації».

Саме тому Глобальний курс з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (ПЗПСП) — не лише для психологів. Ми працюємо з фахівцями, які зустрічаються з дитиною у своїй професійній ролі й можуть першими помітити, що їй потрібна підтримка.

А що змінюється після навчання?

Анна згадує випадки зникнення дітей. Раніше професійний фокус був передусім на пошуку: знайти дитину, встановити обставини, повернути її у безпеку.

Але після курсу в полі уваги з’явилося те, що раніше могло залишатися поза ним, — інші діти, які теж переживають цю подію.

Однокласники хвилюються, чекають новин, обговорюють те, що сталося. І навіть коли дитину знайшли, їхні переживання не зникають автоматично.

«Раніше я не фокусувалася на тому, що з класом, де навчалася дитина, теж потрібно провести психосоціальну роботу», — говорить Анна Анна 🇺🇦Хитько .

Для нас це важливий результат навчання.

Не зробити з поліцейського психолога і не розмити професійні межі. А допомогти фахівцю бачити трохи більше у межах своєї ролі: помітити стан дитини, надати первинну підтримку та зрозуміти, коли потрібно залучити інших спеціалістів.

Але наша робота не закінчується разом із курсом.

Ми прагнемо, щоб фахівці не залишалися сам на сам із викликами своєї щоденної практики. Тому після навчання є супервізії, менторингові зустрічі та групи підтримки — простір, де можна розібрати складні ситуації, обмінятися досвідом, отримати професійну підтримку й відновити власний ресурс.

👇🏻Продовження в коментарях 👇🏻

✅ПРОДОВЖЕННЯ

Допомога має значення тоді, коли вона доходить туди, де справді потрібна.

ГО «Спільноти Самодопомоги» передала гуманітарний вантаж із медикаментами для Шахтарської міської лікарні у Дніпропетровській області.

За кожною такою передачею — конкретна потреба медичного закладу та спільна робота людей і партнерів, які допомагають її закрити.
Щиро дякуємо Андрію Барчишину та всім, хто долучився до ініціативи «Мости надії: Велика Британія — Україна», українській діаспорі у Великій Британії та нашому багаторічному партнеру Hospice of Hope за підтримку цієї передачі.

Для нас гуманітарне реагування — це не разові передачі. Від початку повномасштабного вторгнення ГО «Спільноти Самодопомоги» закуповує та доставляє медикаменти, медичні матеріали й обладнання до українських медичних закладів, а також реагує на актуальні потреби громад та установ, які продовжують працювати в умовах війни.

Продовжуємо підтримувати тих, хто щодня підтримує інших.

Дякуємо медикам Шахтарської міської лікарні за вашу роботу.

Більше про гуманітарну діяльність ГО «Спільноти Самодопомоги»:
https://csh.ngo/ua/whatwedo/Medychna-humanitarna-dopomoha

Важливі зміни часто починаються зі знайомства, обміну досвідом і можливості вчитися одне в одного.

Саме тому для нас важливим кроком стало приєднання ГО «Спільноти Самодопомоги» до міжнародної професійної спільноти Child Protection in Humanitarian Action (CPHA).

Це простір, що об’єднує фахівців та організації, які працюють у сфері захисту дітей у гуманітарних умовах. Тут можна обмінюватися досвідом і професійними ресурсами, долучатися до навчання та спільних ініціатив, знайомитися з практиками колег з різних країн і розвивати нові професійні зв’язки.

Для нас особливо важливо, що цей обмін працює в обидва боки. Ми можемо не лише знайомитися з міжнародним досвідом, а й ділитися українським.
За роки повномасштабної війни українські фахівці накопичили значний практичний досвід підтримки дітей і сімей у кризових та гуманітарних умовах. І нам важливо, щоб цей досвід був представлений у міжнародному професійному середовищі.
Участь у CPHA — це можливість поєднувати міжнародні підходи з українською практикою, розвивати партнерства та посилювати наші програми підтримки дітей і сімей, які постраждали від війни.

Бо що більше ми обмінюємося знаннями й досвідом, то більше можливостей маємо для якісної підтримки дітей і сімей.

Ця глобальна спільнота практиків створена завдяки партнерству Глобальної сфери відповідальності із захисту дітей (Global Child Protection Area of Responsibility), Альянсу із захисту дітей у гуманітарній діяльності (Alliance for Child Protection in Humanitarian Action) та міжнародної мережі Family for Every Child у межах ініціативи Changemakers for Children.

Тренінг «Дитина. Сім’я. Служба: безбар’єрний простір довіри та підтримки» був про безбар’єрність. Але передусім — про дітей.

Віра Іськович - національна тренерка працювала з фахівцями та фахівчинями служб у справах дітей над тим, як усувати бар’єри, що заважають дитині бути почутою, отримувати зрозумілу інформацію та брати участь у рішеннях, які стосуються її життя.

Разом ми дивилися на звичні професійні ситуації очима дитини. Вчилися говорити просто й без стигматизації, працювати з упередженнями щодо дітей з інвалідністю та будувати партнерство із сім’єю замість взаємодії, заснованої лише на контролі.

Ми не тільки називали бар’єри — ми шукали конкретні способи їх прибрати. Щоб інвалідність не ставала перешкодою для виховання дитини в сім’ї. Щоб страхи й стереотипи дорослих не звужували її можливостей. Щоб служба була не лише контролером, а партнером і координатором підтримки для дитини та сім’ї.

Для мене ця тема має особливе значення і як для фахівчині з розвитку зв’язків та програмної звітності ГО «Спільноти Самодопомоги». Адже самозарадність і стійкість спільнот починаються там, де кожна людина — і кожна дитина — має доступ до підтримки, право голосу та можливість бути прийнятою без упереджень.

Безбар’єрність для дітей — не щось додаткове до нашої роботи. Це спосіб працювати так, щоб жодна дитина не залишалася за бар’єром.

Після кризової події людині часто потрібні зовсім прості речі: відчуття безпеки, спокійна присутність поруч, зрозуміла інформація та допомога з тим, що важливо саме зараз.

Перша психологічна допомога починається з уважності до потреб людини: побачити, почути, запитати й допомогти знайти наступний крок. Іноді це розмова, а іноді — вода, дзвінок близькій людині чи просто присутність поруч.

У каруселі зібрали прості орієнтири й фрази, які можуть допомогти підтримати людину після кризової події.

Збережіть — ці підказки можуть стати в пригоді у потрібний момент.

Цього тижня Віра Іськович, фахівчиня з розвитку зв’язків та програмної звітності ГО «Спільноти Самодопомоги», взяла участь у форумі «Психосоціально-освітня підтримка дітей і молоді: сучасні рішення, партнерство та розвиток» у Львові.

Форум зібрав представників державних інституцій, освіти, соціальної сфери та громадського сектору навколо питань психосоціальної підтримки дітей і молоді. Для нашої команди такі зустрічі — передусім можливість краще розуміти актуальні державні пріоритети, бачити досвід інших організацій та знаходити точки перетину для подальшої співпраці.

У кулуарах форуму Віра мала нагоду поспілкуватися з Галиною Бордун Галина Бордун 📍розвиток послуг, головою Координаційного центру підтримки цивільного населення при Львівській ОВА та головою ГО «Птаха України» Громадська організація «Птаха України». Ця коротка зустріч продовжила знайомство нашої команди з роботою Координаційного центру.

Дякуємо пані Галині за відкритість до спілкування та увагу до напрацювань «Спільнот Самодопомоги».

Сьогодні серед тем, якими ми готові ділитися з партнерами, — досвід впровадження Глобального курсу з ПЗПСП для фахівців першої лінії, які працюють з дітьми, а також результати нашого спільного з University of Warwick дослідження потреб і досвіду українців з інвалідністю.

Ми також плануємо активніше долучатися до роботи Координаційного центру та шукати практичні точки перетину між нашими напрацюваннями і потребами громад Львівщини.

Дякуємо організаторам за простір для професійного діалогу та нових контактів.

Що відбувається на Глобальному курсі?

На Глобальному курсі ПЗПСП учасники працюють у малих групах, розбирають кейси зі своєї професійної практики, випробовують інструменти та разом шукають рішення для підтримки дітей і родин у кризових ситуаціях.

Протягом п’яти днів теоретичні блоки поєднуються з практичними вправами, роботою з кейсами, груповими обговореннями та обміном професійним досвідом.

Одна з найцінніших частин такого навчання — можливість подивитися на один і той самий випадок очима різних фахівців.
Один кейс можуть одночасно розбирати психологи, поліцейські, соціальні працівники, представники ДСНС, освітяни, медики та інші фахівці. Кожен бачить ситуацію зі своєї професійної перспективи, має свої можливості, інструменти та межі відповідальності.

Саме під час такого обговорення стає значно зрозуміліше: хто і що може зробити в конкретній ситуації, де проходять межі відповідальності кожного фахівця, коли варто залучити іншого спеціаліста або службу, куди перенаправити дитину чи родину та як вибудувати взаємодію між різними службами.

Кожен учасник отримує робочий зошит, у якому може фіксувати важливі моменти протягом навчання, а також матеріали, до яких можна повертатися вже у своїй професійній практиці.

Після п’яти днів навчання учасники забирають із собою нові знання, конкретні інструменти для роботи, краще розуміння власної професійної ролі та того, як взаємодіяти з фахівцями інших сфер.

А на фото — трохи того, як Глобальний курс виглядає зсередини: практика, обговорення, різні професійні погляди та спільний пошук рішень.

Зміст курсу базується на «Глобальному курсі з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (ПЗПСП) для дітей і піклувальників, які опинилися у складних життєвих обставинах» UNICEF і був адаптований командою проєкту з урахуванням українського контексту. Адаптація не була переглянута або профінансована UNICEF.

Від перших навчань — до спільноти, яка продовжує зростати.

У 2024 році в Україні розпочався перший етап Глобального курсу з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки для фахівців, які працюють з дітьми.

За цей час змінювався і сам курс: програма адаптувалася до українського контексту, розширилася до п’яти днів, з’явився модуль well-being («турбота про себе»), розпочалася системна підготовка українських тренерів, каскадні навчання та супервізійна підтримка.

Сьогодні, у 2026 році, триває вже третій етап розвитку проєкту.

За три роки навчання пройшли 340+ фахівців, а навколо Глобального курсу зростає професійна спільнота людей різних спеціальностей, яких об’єднує спільна мета — якісна підтримка дітей і родин в умовах війни.

Та за цими цифрами — значно більше: люди, досвід, складні рішення, навчання під час повітряних тривог, перші тренерські кроки, супервізії, нові партнерства та знання, які передаються далі.

Ми зібрали цей шлях в одному матеріалі — від перших тренінгів до розвитку української спільноти тренерів Глобального курсу ПЗПСП.

Про те, що змінювалося протягом цих років, які рішення з’являлися в процесі та над чим команда працює сьогодні, розповіли у матеріалі для «Громадського Простору».

Повний матеріал — за посиланням у шапці профілю та в першому коментарі.

🇺🇦 Незалежність — це сила людей, які тримаються разом.

Сьогодні Україна відзначає 35 років своєї Незалежності.

Але останні роки особливо гостро показали нам: незалежність — це не лише дата в календарі. Це щоденна здатність захищати своє, підтримувати одне одного, брати відповідальність і діяти навіть у найскладніших обставинах.

Ми бачимо цю силу щодня — у військових і рятувальниках, волонтерах і медиках, освітянах і психологах, ветеранах, родинах, громадах і звичайних людях, які не залишають інших наодинці з труднощами.

Саме з таких людей і спільнот постає стійка країна.

Дякуємо всім, хто захищає Україну.Дякуємо всім, хто підтримує, відновлює, навчає, допомагає і будує.

Сила спільноТИ — сила України. 🇺🇦

З Днем Незалежності!

Що таке MHPSS (ПЗПСП)? Простими словами

Коли люди чують «психічне здоров’я та психосоціальна підтримка» (ПЗПСП / MHPSS), часто здається, що йдеться лише про роботу психолога.

Насправді це значно ширше.

ПЗПСП — це система підтримки, яка допомагає людям зберігати психічне здоров’я, справлятися зі стресом і складними життєвими обставинами, відновлювати відчуття безпеки, зв’язку з іншими та здатність давати раду повсякденному життю.

І така підтримка далеко не завжди починається з психолога.

MHPSS ґрунтується на простій ідеї: різним людям у різних ситуаціях потрібен різний рівень підтримки.

Саме тому для планування допомоги у гуманітарних ситуаціях використовують піраміду MHPSS (IASC).

У її основі — базові речі, без яких важко говорити про психічне благополуччя:

🏡 безпека
🍲 доступ до базових потреб
🏥 медична допомога
📚 освіта
🤝 захист і необхідні послуги

Наступний рівень — родина, друзі, школа, громада та спільнота. Вони допомагають людині не залишатися наодинці зі складнощами, відчувати підтримку та зв’язок з іншими.

Частині людей потрібна додаткова цілеспрямована підтримка — наприклад, від підготовлених фахівців, соціальних працівників, педагогів чи інших спеціалістів.

А для меншої частини людей необхідною стає спеціалізована психологічна або психіатрична допомога.

Тому ПЗПСП — це значно ширше, ніж робота психологів чи спеціалізоване лікування.

Це про створення умов, у яких людина може почуватися безпечніше, отримувати підтримку, відновлюватися та зберігати здатність жити, навчатися, працювати й залишатися частиною своєї спільноти.

💚 Саме так формується комплексна система підтримки — від базової безпеки до спеціалізованої допомоги.